Значення слова "ЯСА"

ЯСА́, и́, ж., заст.

1. Сигнал (у 1 знач.), знак. Понавкруги [навколо] ж гуде Орда хижа та жде, Коли дасть на грабіжку він ясу (Манж., Тв., 1955, 83); Вернулася Ізольда Білорука. Трістан питає: - Що? Яка яса? - Щось мріє там далеко у просторі.- Щось біле?! - Чорне, як моя коса (Л. Укр., І, 1951, 415); Тепер я зрозумів, що потаємні сили І затамовані бурхливі голоси, Як зимова вода, під кригою струмили, Лише чекаючи весняної яси, Щоб повінню залить болота і долини (Рильський, Поеми, 1957, 266).

2. Чутка, поголос.  Пуска́ти (пусти́ти) ясу 

3. Гучні звуки, гуркіт, грім. Я в серці, друзі, пронесу Гармат важких страшну ясу (Мал., Битва, 1943, 52).

4. Вітання гарматними залпами; салют. Турки-яничари од галери одвертали, До города Цареграда убігали, Із дванадцяти штук гармат гримали, Ясу воздавали [віддавали] (Укр.. думи.., 1955, 46); Гули в морозній вишині Церковні дзвони голосні, Розкати дальної яси, Народу світлі голоси (Бажан, Роки, 1957, 231).

5. Данина. [Мавка (черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової)]: Ось тобі, сестро, яса! (Л. Укр., III, 1952, 234).

6. поет. Світло, сяйво. «Дивовижна краса!» Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове(Воронько, Мирний неспокій, 1960, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970-1980. - Т. 11. - С. 652.