Про зустріч, 19 червня 2018
Про зустріч: 19 червня 2018
Тиждень тому відбулася перша цьогорічна зустріч Нікопольської літературної студії "Яса". Були присутні юні поети і прозаїки, що приймали участь у цьогорічному конкурсі "Край п'яти січей".
Спочатку обговорювались організаційні моменти:
• активно студія почне працювати з вересня 2018, буде створено графік занять. Це зв'язане з ремонтними роботами 6 філії НЦБС, на базі якої ми працюємо.
• з поетами, а також індивідуально займатиметься Геросименко Георгій Михайлович, керівник студії
• лекції з прози читатиме консультант Дейна Анна Сергіївна.
У другій половині зустрічі кожному присутньому були задані питання: "Як ви бачите роботу студії?" та "Про що ви б хотіли писати?".
Також керівник студії надав домашнє завдання на літо: написати про видатну особистість Нікополя. І кожному - особисті поради.
Я у свою чергу розповіла про українські літературні конкурси:
Літературні конкурси потрібні письменнику аби:
• перевірити себе;
• у деякому сенсі "зробити" собі ім'я;
• отримати паперову публікацію у конкурсній збірці, і тим самим підтвердження авторських прав на поданий текст;
• отримати контакт з видавництвом, яке проводить або фінансує конкурс, аби надалі з ним співпрацювати і видаватися.
Ні в якому разі не можна:
• ставити участь у конкурсі як саму ціль писати. Можна використовувати наявний або майбутній конкурс як чинник мотивації, але не більше.
• Писати поезії та прозу на замовлення
Письмо суто для конкурсів, як і суто для заробітка грошей (друге витікає з першого) - для справжніх письменників не припустимо. Бо, по перше, це означає втратити гідність письменника і стати звичайним графоманом. По друге - така поезія та проза ніколи не буде якісною, живою, глибокою і справжньою.
Пізніше я зроблю за цим пунктом окремий допис, бо тема велика і цікава.
• Подавати на конкурси не закінчені та не вичитані тексти/поезії. Якщо не встигаєш дописати з якихось причин текст, не відсилай його нікуди, доки він не буде готовий. Також якщо текст завершений, але не вичитаний - його також не варто подавати.
Бо:
✓ Невичитаний текст = неповага до читача
✓ Це прояв автором повного непрофесіоналізма.
✓ Він не сприймається як належить, бо помилки як комарі на набережній у травні - оточують тебе щільною й гудучою хмарою, і не дають відкрити очі, аби побачити Дніпро, і вільне небо, що в ньому відображується. Читач за хмарою помилок може просто не побачити текст.
• Не можна змагатися. Література, особливо прозова - це не спорт. На конкурсах результат залежить лише від оцінки суддів. А вони такі саме люди, як і ми з вами. Тому, один текст їм може подобатись, інший - ні. Професійні судді вміють об'єктивно оцінювати роботи, але це не завжди виходить навіть у профі. І кожен у своїй оцінці спирається на суб'єктивний досвід, суб'єктивне відчуття від прочитаного. Іншими словами, текст може суддям просто "не зайти". Бо поданий не у свій час, не зовсім за темою, не у тому ритмі - і тому подібне. Тому саме поняття змагання до літературних конкурсів не можна приміняти.
Змагання у літературі можливі, як такі собі батли у кілька раундів, коли особисто читаєш свої тексти, а судді у живу обирають тих, хто проходить далі.
На останок хочу наголосити:
• слідкуйте за нашим сайтом, твіттером та сторінкою у Фб, щоб вчасно дізнаватись про цікаві новини та анонси
• ви завжди можете надіслати свій текст мені будь-яким засобом: мейл, Фб, сайт, мессенджери. Я хочу читати і коментувати, а також ділитися своїми текстами.
• я готова при необхідності зустрітись особисто, і поспілкуватись у живу про ваш текст. Пишіть, дзвоніть (телефон є на нашій сторінці у фб), надсилайте.
Анна Дейна